чим ближче пятниця, тим більше пафоса і оргіастичних криків по поводу літри 3. Собсвінно, наче нічого важливішого і немає. А сьогодні, нпариклад, футбол.
а взагалі - перед ким трепетати і розтікатися по підлозі? ВіП 1 - походить із сільської інтелігенції, асоціальний тип, перекінчена феміністка, що виражає свою фемінність принциповим носінням лише спідниць, в минулому плужанка та масовістка, прихильниця лессі українки та трансвестита марка; рухи нервові, очі постійно бігають, наче шукають за шматком торішнього сала.
ВіП 2 - недовивершений поет та піаніст, прихильник прозорих форм, особливо із міцним вмістом; з плащем як у коломбо, але без собаки, у вільний час складає римовані ремарки до римарука; підстригає вуса і тому йому здається що він ще хоч куди козак; походка нервова на полусогнутих, вказує на творчу особистість або ревматичні болі; кольори обличчя міняються залежно від агресивності середовища; посміхаєтсья як джоконда або чеширський кіт; прихильник муз та грацій, з більшістю яких не знайомий особисто
до кого говорить?

сьогодні цілісінький день так, ніби Герміона паличкою помахала. Ноги желейні, пересуваюся як контужений кавалерист, і веселю мене мені і довкруги такою розслаблено-блатняцькою ходою. Земля під ногами як палуба, і я все думає, ну чому тут лінолеум, і де юнга-бой? за швабру сховався?
Кількагодинний брейнсторм дався взнаки і вилазить мені не тільки боком, а й усіма тангенсами й котангенсами. На щастя, рятує цілодобовий футбол онлайн, свято, яке завжди з тобою. З розчуленням дивоюся на двадцяток здорових спітнілих арійців: сонце в обличчя, трава, тебе вітає багатолика юрба, ти герой. Чого ще можна бажати? Ну, щоб не забивав чортовий Ганновер.
Але з усіх сторін медалі це - саме воно. Тобою гордиться бабуся, твоє ім*я пишуть з помилками в іноземних трансляціях, його вигукують дітки, розбиваючи вікна під*їздів: диви, я роберто карлос. Можна боротися проти СНІДу, і можна натовкти пику комусь у спортбарі, бо талантів завжди випускають під заставу. Доля в твоїх ногах, і якби я був футболістом, то придумав би свій фінт, щоб на мене тицяли пальцями і казали: а, це той! Це мрія, це бажання, або омріяне бажання - як хочете. Але що ще лишається , коли розумієш у 6 з половиною, що космонавтом таки не станеш? І все своє підсвідоме життя, токи тобі не можна буде дивитися фільми 16+, ти проживеш з нею чи ним. А потім виростеш із улюбленої футболки Реброва, і усвідомиш, що не можеш повісити бутси на цвях, бо завжди граєш у кедах.
Бо тато казали, це чоловіча гра, а якубович - жид.

Україною пролетіли акції протестів, ініційовані ПР. "Пролетіли" - і в прямому, і в переносному сенсі цього слова. На мітингу в Києві, за даними різних джерел, зібралося від 2 до 5 тисяч людей замість обіцяних 15. тон промови, з якою виступив незабутній "ахметник", враження-таки справляє, не можу не зазначити. Агресивно, директивно, котротко та по суті. Одне гасло на зміну іншим та коктейль із закликів до національного єднання. театральна мобілізація прихильників відбулася, репетицію провели, пошуміли-розійшлися, обіцяли скоро повернутися. А тим часом в ефірах телеканалів запущене звернення ("заява") В.Я. до найдорожчого та багатостраждального українського народу, тобто, й до мене в тім числі. Раптовий спалах активності політтехнологів змушує замислитися. Здається, вкотре політика підкралася непомітно й зацікавилася мною, вами тощо. Як не буває весни без лелек, так і порядної виборчої кампанії без малої корпоративної масовки не почнеш (гуглити: ющенко, 2004). І закрадається думка, що завісу уже піднято, й треба швиденько зручно розсідатися по своїх місцях. Шоу починається і триватиме, як завжди, цілодобово у режимі он-лайн. Приємного перегляду.

Звиняйте за політпост, я не належу до рафінадних філологів і не вважаю, як Віра Павлівна, втечу від суспільства - благом. Посєму не маю над ліжком ксерованого портрета Саїда, але маю політичну карту світу, де вся Гренляднія і взагалі все, що далі 70ї паралелі, потицяне дартсовими стрілками.
З.І. Якщо до мене хтось заходитиме, скажіть що я буду завтра. Добраніч.

майже не сумніваюся в тім, що у могилянці є стукачі, сексоти, інформатори та схожа нечиcтm. Можливо вербовані, можливо "доморощені". от лише цікаво скільки їх потрібно на три тисячі людей? і чи є щось таке серед гуманітаріїв? це питання не принципове, але я б хотів, аби й нас був свій, хай і плюгавий анонімник.
якщо міркувати логічно, то інформатором має бути людина комунікабельна, відома, дружня, та, що має багато знайомих. цікаво знати - а хто ж з них:)

гріх формалізму таки існує:) бо чиєю паршивою дитиною тоді визнати синтаксис. і академічний, і новітній - один другого варті. читав от статтю. натрапив на думку, що не так і погано - для 1 статті -1 думка, багато де й того нема. Але твердження вразило глибиною, проникливістю, оригінальністю: скл.речення тоді складні, коли частини їхні не можуть функціонувати самостійно. Стой, Фома, прієхалі! Ну і скажіть, для чего родился на свет я, взрослел и рос? аби в ПТУ ім.Петра Могили товкти те, що навіть шмаркаті дітки у 9 класі знають, правильно, тримайте Кришталеву Сову.
Чистим є той розум, що нічим не обтяжений, а синтаксис - ще чистіший, бо часто не обтяжений навіть самим розумом. доста, нема чого без міри пхекати на дріб*язок, краще піду складувати майонез на черговий призд сороса в Україну.

Хлопець моєї сестри якось поділився секретом: він, мовляв, вивчився грати на гітарі лише для того, аби зіграти Cranberries Zombie. От я собі скачав їхні кліпи і, здається, розумію, що він мав на увазі.

До речі, що ви могли б сказати про перспективи євроінтеграції України? :)

І данке камраду trill_i_poot, за зафренд: дух мій збадьорився і рамена укріпихося, по сему беру знову клаву до рук. Дивно, але без жодної алергії:)

гризу курагу й стиха щось бринькаю на гітарі. шкода мабуть що так і вивчився на ній грати добре. ніби не своєї сестри брат... узагалі багато чого шкода. і бездомних котів мені теж шкода; коли був малий, тягав до хати усіх підряд. тай зараз тягаю. ну, сентимент у мене до цих м*яких кульок, банальна непереборна симпатія.
хоча там наче літо може його й варто пробувати повчитися.. тим паче ось який-неякий хохнер дістав у розпорядження. але хочеться й ще чогось спробувати. щось та вирішу. а поки гризу курагу.

она любила Роллинг Стоунз Дженис Джоплин Ти-Рекс и Дорз... ого , мої музичні смаки майже такі ж як у цієї дівчинки. Ну ми б знайшли спільну мову. жаль, что она умерла... ну, ви розумієте, це ж крематорій. Так замість струн хіба смужки сліз полишаються

Сонця так багато, що хочеться його вкусити

вже кілька днів майже не потрапляю до себе додому... і нема на то ніякої ради - не сидиться.. пора пакувати чамайлани

Справжня нвука має бути серйозною, діловито-офіційною, категоричною:

женщины не изменяли мужьям только во времена Адама. И то, наверное, только потому, что он был единственным мужчиной.

Це - Шкловський, ото читайте теорію літератури і научайтеся всякого-різного. там часом можна знайти цікаві речі.
А, до слова, у деяких єретичних вченнях, пригадую, фігурує сказання, що Єва була не першою жінкою Адама. Тобто він зрадив ще тоді, коли жінок навіть не було. І хто тоді крутіший за Чака Норіса?

ввесь день сьогодні пригадую різні байки, цікаві й не дуже. от вам одна.
йшло якось троє розумних брамінів та мудрий чоловік. дорогою знайшли якісь кістки. перший з них був учений - він впізнав, що то кістки лева. другий - знаний анатом, він склав кістки та одягнув їх у м*язи. третій знався на магії та чаклунстві, прославився неймовірними дивами та фантастичними перевтіленнями, він дав левові життя. А четвертий, поки вони мудрували довкола лева, заліз на дерево. усіх трьох лев з*їв, а до четвертого так і не дістався. він вижив, бо мав найменше бажань.
*****
щоразу я ставлюся до цих думок по-іншому. іноді здається, що, мовляв таки так, що варто себе обмежити й задовольнятися малим тощо, не ставити надто високих цілей, зате здобувати малі перемоги, досягати скромного, поставити собі межу. а тоді - кому потрібна зайва скромність, навіщо мовчанка по кутах, до чого нерішучість, пора відкинути недооцінювання. скромним є тй, у хто має на те вагомі підстави (здається, це черчілль).

цікаво дізнаватися нове про своє минуле. ніколи не приходьте на місце де ви одного разу вмирали. згадав що півроку як був востаннє на своїй улюбленій точці біля дніпра. чесно, можу сказати наіть дату коли був там востаннє, якщшо постаратися. багато що мабуть зінилося. а вперше я туди потрапив коли здав документи в могилянку і мав ще цілий день до вечора, то валандався розпеченими вулицями. тоді подумав звідси почнеться. виявилося там закінчилося) а сьогодні: минуло півроку минуло два з половиною роки. я думав що лишився як був але кажуть змінився. зрештою мало ціни тому ким ти є. ти є тим чим тебе бачать. або що тебе бачить. цінність речей не в тому що лишається, а в тому що вони змінюються цінність долі в тому що вона минає. отака на сьогодні грицева шкільна наука)

Чому з часом близькі люди стають дивовижними курвами? і притім хочуть залишатися близькими людьми? ну послали, так вже раз і безповоротно, що ж ви хочете? я що так на мазохіста схожий, аби з вами обнімочки роздавати?

63,5 кг) до дистрофії залишився лише крок)))) цікаво, куди зникають загублені грами? яка нафік незнищенність матерії!! це все казка для дітей, які справно вминають манну кашу. от мене від літа поменшало виявляється на 10 з половиною кг. а був гладенький, як щенятко(( :-) еееххх, жаль. знов мама побиватиметься)

завтра робочий тиждень, і власне, я наголошую, робочий, і пора братися за голову і цього разу бажано за свою. І моя бригада знову права, і всі мають рацію, і їхня правда, комуь начхати на твої приватні проблеми, батьківщина вимагає, ти викликався бути лідером, так ліди до кінця, слабак - іди на пенсію, не здавався - не здавайся і знущайся, щиро знущайся зі всіх романтизованих кретинів-кретинок, ти не хочеш таким бути, це все одно брехня ітд. я було дебілкувате, і воно те я морочило голови і знає, що лишаються і якісь люди, котрим потрібне не лише те обідране я, потрібне ти, вони не заглядатимуть в очі, не питатимуться, не обіцятимуть, не шукатимуть причин, не клястимуться, що думатимуть, казатимуть одразу, вони будуть з тобою до останньої, ніякої нафік не до останньої, вони будуть, і це все я дізнався, я пізнав, я прийняв, в цьому переконався, це визнав і у це повірив за один день. мабуть, я порозумнішав, він-я теж, ми удвох переросли, а нам знову напишуть, що багато показовості, зрештою, не варто слухати, обом начхати.
все буде добре, гайз, макфлай об землю вб*ється, не обіцяю)

я продам це стерво болгарським сутенерам! рідко буваю злий, але зара це щось. ну як, хотіло - матимеш. а я ж геть був такий милий і галантний. курва дебіл обіцяв не матюкатися я і далі обіцяю але сьогодні закрийте очі. поїхали. а ще якась худоба свиснула у мене мою єдину і неповторну ракетку. і цього я теж не забуду не прощу

два тижні пройшло, писати нічого не хочеться, писати щиро кажучи й немає що, баланс трохи - 0 не на мою користь, окей таймаут далі зіграємо

не знаю, як там пресловуте коханє - але дружба з першого погляду точно правда. добре, що він є.

вбити. когось. терміново. волонтери є?) обіцяю без надінтерпретацій, шивдко, екологічно й безболісно. злий я, вот шо. і притом, як дивлюся свої жж, асі, групи, то виглядає наче хронічно)
Питання дня про нирки чайльд гарольда - як мінімум чи були вони в нього. а якщо ні то як байрон припустився такої неточності не пишіть що він був романтик а нирки зовсім не романтичні що може бути романтичніше за них. принаймні по тексту жодної згадки немає.
вчора з могили НЕ вигнали одного з моїх друзів, на цьому слові вознесемо хвалу Господові. так само нагадаємо, що сьогодні день соборності, всім пошлемо патріот-привіт і заберемося в оффлайн. бувайте

молодь відпочила. приємно деколи повератися. урбаністика окраїн - ось моя єдина географія. завжди щиро ненавидів людей, котрі виросли в центрі. хоча. можливо, це фобія окраїнного селюха. або я їх просто не розумію. за сьогодні зрозумів їх не більше. хочу спати.

хи. я читав художню літературу. і не в тому хи, що читав, а в тому, що не міг відірватися. хто б подумав.
а ще мені сказали, що я класний - маленька така дєвочка, років 8, сестриця моєї знайомої. це ж треба) пообіцяв, звісно, що коли підросте - неодмінно одружусь. так що я тепер щось тіпа памолвлєн. мило. настрій на тиждень наперед підняло. дивно - чомусь все малолітнє шмаркацтво, яке я тільки не знав, від мене у захваті. нічого, підростуть - помудрішають. то мене, напевно, їхні мами-тати-бабусі піарять, бо цей вітя, він же такий правильний та вихований. ну так, на 3-4 годинки я можу німба поносити. але все дно - небрежно и немного набекрень.

*******

Христос хрещається! всім до колись там, завтра золота молодь працює у виїздному режимі - як гімалайські ведмеді.